Історія

Поселення на місці нашого села існувало вже в ХІІІ столітті під час монголо -татарської навали.

В селі існує легенда яка передається від покоління до покоління, що село Лучинчик засноване в 1306 році.

Тут де зараз ставки в урочищі Лубова колись було поселення, яке називалось Маков. До наших днів дійшла назва криниці яку і зараз звуть «Макова».

(І дійсно часто орючи поля механізатори, добувають із землі залишки керамічного посуду часів монголо – татарської навали). В 1302 році його вщент спалили монголо – татари.

Двом братам вдалося втекти від татар. Через 4 роки, в 1306 році один з братів, Лукич Петро повернувся, і з того часу почало засновуватись село.

Те, що село своїм корінням іде в сиву давнину не виникає сумніву.

Під час навали турецьких військ Лучинець з передмістям вщент було зруйновано. Горожани з Лучинця переселились в інше місце, де місцевий пан прийняв їх і надав деяку допомогу в будівництві. Це поселення дістало назву Новий Лучинець, а село з Мазурівкою звалось Старий Лучинець.

Польський історик Владіслав Робок Горкі в своїй книзі «Повіт Могіловскі в губеніі Подольскей», виданій у Кракові у 1902 році пише, що Лучинчик, давнє поселення, давніше за містечко Лучинець, бо коли у 1656 році польський магнат Х. Станіслав Чурило дарував своїй сестрі Дзіржськовій маєтки на Поділлі, то серед інших сіл значився Лучинчик, як Старий Лучинець.

За панування Польщі на Правобережній Україні в ХV столітті було невелике місто Лучинець. В цім місті були переважно цехові майстерні для виготовлення тодішньої зброї - луків, які постачали польським панам для їхнього війська. Звідси і дали назву цьому місту Лучина, Лучинець.

В кінці ХVІ століття польські пани вивезли сюди, в Лучинець, для поширення католицизму серед православних, кілька десятків сімей польських селян з Мазурських озер (боліт) тодішньої Польщі для зміцнення, поповнення численних слуг, батраків, яких вважали більш вірними, надійними ніж українці і надав їм найкращі землі на північному заході села, та деякі привілеї. Туди переселялись ті українці які прийняли католицьку віру. Їх поселили частково в Лубові, а більше в окреме поселення на північ від села, через невеличку річечку. Це поселення дістало назву Мазурівка, яка збереглася і досі як назва кутка села Лучинчик

Після приєднання Правобережної України (1793 рік) до Росії, Губернська адміністрація перейменувала Старий Лучинець на Лучинчик.

Нелегко жилось селянам до революції 1917 року селі було 650 дворів з населенням 3000 чоловік, з них 1485 жінок, і 1515 чоловіків.

Вони відчували подвійний гніт: поміщика і церкви. Церква сама мала 46 десятин землі. Однак непереборним у народі був потяг до кращого життя, прокидалось у селян почуття людської гідності. Про це свідчить той факт, що в Лучинчику в 1862 році була відкрита церковно – приходська школа, у 1894 земська школа грамоти, у 1898 році жіноча школа грамоти.

Коли відгомін першої російської революції докотився до Поділля, то селяни Лучинчика і ближніх сіл, в червні 1905 року вчинили страйк проти поміщицького свавілля. Царський уряд жорстоко подавив виступ. Кілька чоловік було відправлено в заслання, в тюрми.

Чимало жителів Лучинчика брали участь в боротьбі за владу Рад, яка була проголошена у лютому 1918 року.

В 1922 році було створено кооператив, який узяв в свої руки забезпечення селян необхідними товарами, поставивши заслін зиску гендлярів.

З 1921 року в Лучинчику було відкрито трудову школу із чотирьох груп в якій навчалось тоді 79 хлопчиків і 15 дівчаток.

Коли їхати трасою Вінниця - Могилів – Подільський, яка проходить по нашому району то за великим лісовим масивом «Чорні лози» можна помітити село, яке тоненькою вервечкою протягнулось вздовж лісу за кілька сотень метрів від залізниці це село Глибока Долина, яке історією свого створення нерозривно пов’язане з селом Лучинчик. Під час (НЕПу) нової економічної політики у 1922 році бідняки села Лучинчик перебралися сюди, в мальовниче лісове урочище де їм наділили землю. Нелегким виявилося життя переселенців. Жорстоко мстилися незаможникам куркулі, за підтримку радянської влади. Тому селяни незаможники Глибокої Долини, розуміючи, що протистояти натиску ворогів краще спільно, створили в 1927 році Товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ), 23 липня 1927 року в Лучинчику було створено товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ) «Комінтерн», якому налічувалось 47 працездатних членів. В 1929 році 27 селян створили інший (ТСОЗ) «Червоний господар».

Розпочалась колективізація. На базі цих об’єднань і виникли в 1931 – 1932 роках сільськогосподарські артілі, колгоспи які мали назви: «Червоний господар», «ім. Молотова», «Серп і Молот».

Підчас голоду 1933 р. та 1947р. померло 470 жителів села.

У 1941 році розпочалась Велика Вітчизняна війна. Окупація тривала 990 днів. Визволено Лучинчик від фашистської окупації 23 березня 1944 року. Визволяла наше село 133 Смоленська Червонопрапорна Орденів О.Суворова та Б.Хмельницького стрілецька дивізія. Командиром дивізії був М.З.Казишвілі, який 21 березня 1944 року загинув визволяючи село Попелюхи, а похоронений був у селі Лучинець, пізніше його було перехоронено у Мурованих Курилівцях.

Після визволення села в лави Радянської Армії влились усі жителі села чоловічої статі які здатні були носити зброю. На фронти пішло 450 односельчан з яких 200 загинули.

У 1950 році пройшло об’єднання трьох колгоспів в один, який надалі дістав назву „40 - річчя Жовтня”.

З 1965 - 1974 головою колгоспу працював Олексійко Іван Андрійович, 1965-1974 було побудовано приміщення дитячого садка яке пізніше перебудовано у середню школу, адміністративний будинок. З 1960 – 1965 побудовано будинок культури. Пам’ятник загиблим воїнам побудовано у 1969 році.

З 1981- 1995 головою колгоспу працював Базюк Микола Юхимович.

Було розбудовано тваринницький комплекс на 4000 голів ВРХ, побудовано спортивний зал, прокладено 9 кілометрів асфальтованих доріг на території села.

За роки радянської влади 25 жителів села отримали 31 Орден за доблесну працю.

Після розвалу Радянського Союзу, Україна стала самостійною державою.

Пройшло реформування у сільському господарстві, землі були розпайовані, кожен член колективного господарства, а їх усіх 637 чоловік отримали земельний пай який в середньому становить 3,23 га. Не витримавши паритету цін колективне господарство припиняє своє існування. На їх місці у 2001 створюється нове господарство, яке займається тільки рослинництвом, ПП „Дружба народів” керівник Айрапетян М.Ш. Також орендують землі ПП «Бонас» с. Морозівка та ФГ „Олімп” с.Горай.

Територія Лучинчицької сільської ради становить 4191,9 га.

До складу територіальної громади входять село Лучинчик - засноване 1306 році, замає площу 310 га, 303 двори, проживає 686 жителів та село Глибока Долина - засноване 1922 році, замає площу – 38 га, 28 дворів, проживає 38 жителі.

Сільська рада розташована за 35 км від районного центру Муровані Курилівці та за 100 км від обласного центру м. Вінниця.

Межує з Немерченською, Више-Ольчедаївською, Обухівською, Котюжанською, Степанківською, Лучинецькою, Плосківською сільськими радами Мурованокуриловецького району та Сугаківською сільською радою і Вендечанською селищною радою Могилів – Подільського району Вінницької області.

Соціальна  сфера села

Центр села Лучинчик  має  зручне і гарне  розташування.

У двоповерховому адміністративному будинку, який збудований у 1971 році, розташована Лучинчицька сільська рада, ПП «Дружба народів», Комунальна  установа Мурованокуриловецький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» ФАП с. Лучинчик, поштове відділення.

  • в селі в двоповерховому приміщенні працює навчально – виховний  комплекс «ДНЗ – ЗНЗ» с. Лучинчик якому у 2016 році  виховуються  27  дітей дошкільного та 52 дітей шкільного  віку.  
  • працює сільський будинок культури де проводиться багато цікавих масових заходів в будівлі розміщується і функціонує бібліотека, яка була заснована у селі з невеликим фондом ще до війни, але записи про її роботу збереглись з 1949  року.
  • територію Лучинчицької сільської ради обслуговує Комунальна установа Мурованокуриловецький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Фельдшерсько акушерський  пункт  с.Лучинчик
  • працює у селі Поштове  відділення зв’язку.
  • обслуговують населення 3 заклади торгівлі, 2 заклади змішаних товарів, один господарських товарів.
  • у селі є православна домова церква Архістратига Михаїла. Розпочато будівництво нового храму. 

  Уже кілька століть в селі мирно проживають жителі переважно двох конфесій: Православні та Римо - католики.

Логін: *

Пароль: *